У місцевості, де чорниця (лохина) високоросла зустрічаєтсья у природник умовах, ця рослина надає перевагу добре дренованим грунтам легкого механічного складу, що мають високий вміст органічної речовини.
При цьому важливо розуміти, що високий вміст органіки в грунті зовсім не означає, що такий грунт є родючим, адже при промивному типі водного режиму (тобто, коли обсяг опадів переважає над випаровуванням) періодичні дощі постійно вимивають продукти мінералізації органічної речовини (іншими словами – мінеральні форми елементів живлення, які життєво необхідні рослинам). Тому, рослини, які ростуть в таких умовах (включно з чорницею, лохиною та журавлиною) адаптувалися до відносно низької концентрації елементів живлення, та мають досить специфічну кореневу систему.
У кореневій системі чорниці (лохини) високорослої розрізняють три групи коренів:
Перша група – скелетні корені товщиною більше 1 мм – їх основні функції це утримання рослини у грунті, транспортування води, мінеральних речовин та продуктів органічного синтезу та формування запасу таких продуктів для успішної перезимівлі.
Друга група – це обростаюче коріння товщиною від 0,15 до 1 мм, основна функція якого транспортна.
Третя група – всмоктуюче коріння, тонке ледве помітне коріння білого чи світло-коричневого кольору, яке має товщину лише 20-80 мкм та виконує функцію конеревих волосків (яких у рослинах родини Vaccinium в дійсності не має).
Якщо першу і другу група коренів рослина використовує багато років, то період життя всмоктуючого коріння лише 100-150 днів.
Загальновідомо, що рослини родини Vaccinium використовують так звану ерікоїдну ендомікоризу, гіфи якої проникають всередину кореня та допомагають рослині ефективно засвоювати елементи живлення. Симбіотична грибниця здатна діставати азот та фосфор з органіки, таким чином допомагаючи рослині вижити в умовах низької концентрації мінеральних речовин. Симбіотична грибниця зустрічається на всіх групах коренів, але найбільше її на тимчасовому всмоктуючому корінні.
Для ефективного функціонування такої симбіотичної кореневої системи необхідно, щоб грунт був достатньо аерованим та помірно зволоженим: при пересиханні грунту тонке, всмоктуюче коріння швидко пошкоджується і рослині потрібен час для його відновлення, а тривале замокання, в свою чергу, призводить до розвитку патогенної мікрофлори, яка швидко витісняє симбіотичні мікроорганізми з біоценозу.
Багато комерційних плантацій цієї культури в Україні закладається на мінеральних грунтах, і, в таких умовах, виробнику необхідно забезпечити оптимальні умови постійного помірного зволоження та достатньої аерації кореневої системи.
Для збільшення вмісту у грунті органічної речовини бажано почати підготовку поля щонайменше за один-два роки до закладання плантації з висіву сидеральних культур. Беручи до уваги те, що для чорниці (лохини) високорослої обирають ділянку з слабко- або середньокислою природньою реакцією грунту, краще обрати сидеральну культуру, яка також адаптована до низького рН – напр. гречка, овес чи озиме жито. Сидеральні культури допомагають частково витіснити з ділянки бур’яни, їх коренева система покращує аерацію грунту, а подрібнена зелена маса, яку заорюють на глибину 25-30 см, збільшує його водоутримуючі властивості.
В цей же час, при необхідності, проводять коригування реакції грунтового розчину (рН) – вносять гранульовану чи колоїдну сірку, розраховуючи її норму в залежності від початкового рН та механічного складу грунту. Необхідно пам’ятати, що, при внесенні у грунт, дія сірки базується не на хімічних, а на біологічних процесах (окислення мікроорганізмами). Тому процес зниження рН поступовий, досить повільний і залежить від температури та вологості грунту, а також від фракції (розміру окремих частинок) сірки.
Вирощування сидеральних культур дозволяє суттєво покращити водно-повітряні властивості грунту, проте, як правило, на грунтах з низьким вмістом органічної речовини, цього недостатньо. Тому, перед висаджуванням рослин, в майбутні ряди необхідно додати слабкомінералізовані вологоємкі органічні матеріали та перемішати їх на глибину 20-30 см з грунтом, підготувавши таким чином субстрат, необхідний для кореневої системи рослин. З цієї суміші формують гребені висотою 20-25 см, у які висаджуються рослини.
Перевірка глибини перемішування субстрату перед формуванням гребеня (фото – © ТОВ Фрутек)
У більшості випадків найбільш доступна складова для субстрату – це тирса. Бажано не використовувати свіжу тирсу, яка має високе співвідношення вуглецю до азоту (С:N) та для розкладання якої мікроорганізми забиратимуть практично весь доступний у грунті мінеральний азот. Крім того, за результатами ряду досліджень, у свіжій тирсі деяких порід, напр. дуба чи берези, містяться речовини, які негативно впливають на ріст чорниці (лохини). Тому найкраще використовувати тирсу, що компостувалась принаймі 2-3 роки. Враховуючи, що тирса, як правило, має найнижчу вартість, за її рахунок можна сформувати 50 і більше відсотків від загального розрахункового об’єму субстрату.
У субстрат рекомендується додати принаймі 25-30% крупної фракції кислого верхового торфу. Такий торф має оптимальні водно-повітряні характеристики, досить повільно розкладається та, при цьому, тривалий час забезпечуватиме рослини елементами живлення. Крім того, з торфом у субстрат потраплять симбіотичні мікроорганізми, які сформують мікоризу та допомагатимуть рослині засвоювати елементи живлення. Важливо пам’ятати, що сухі волокна верхового торфу характеризуються гідрофобністю (тобто відштовхують воду), тому перед внесенням його необхідно добре зволожити. Бажано уникати перехідних чи низинний торфів, які мають більш щільну структуру, рН в межах 5,5…6,5 та швидко вивільнятимуть азот у мінеральній формі, в результаті чого можна отримати небажаний вегетативний ріст наприкінці сезону вегетації.
З часом субстрат розкладатиметься та переущільнюватиметься. Для сповільнення цього процесу додають подрібнену кору, компостовану щепу (подрібнені гілки) чи підстилку з соснового лісу. Такі складові поліпшують аерацію, проте погано утримують вологу, тому їх кількість обмежують до 15-20% від загального планового обсягу.
Формування гребенів з суміші грунту, тирси, верхового торфу та подрібненої кори (фото – © ТОВ Фрутек)
Якщо чорницю (лохину) високорослу вирощують у контейнерах – для уникнення переущільнення краще використовувати перліт (мінеральний матеріал, який забезпечує аерацію, забезпечує рівномірне розподілення вологи та більш тривалий час зберігає структурність субстрату).
Коренева система десятирічної рослини чорниці (лохини) високорослої, сорт Аврора, субстрат Legro Blauwe Bes CP Optima (фото надане компанією Legro B.V.)
* зверніть увагу – кора використана виключно для поверхневого мульчування, структурність та багаторічна стабільність субстрату досягається за рахунок великого відсотку перліту та додавання кокосового волокна.
Окремі виробники додають у субстрат невелику кількість (в межах 10-15% від об’єму) перегній чи біогумус. Ці матеріали швидко вивільняють елементи живлення та сприяють активному росту рослин. Проте важливо пам’ятати, що занадто швидка мінералізація таких речовин може призвести до надмірного вегетативного росту у другій половині сезону, що, в свою чергу, значно погіршить зимостійкість рослин.
Ні в якому разі не можна додавати у субстрат мінеральні добрива чи органічні добрива з високою концентрацією солей (напр. свіжий гній чи курячий послід). Виключенням є мінеральні добрива з контрольованим вивільненням елементів живлення – Осмокот, Базакот, Плантакот та ін., але враховуючи їх досить високу вартість, такі добрива в основному використовуються розсадниками при вирощуванні саджанців (на промисловій плантації, де є можливість вносити добрива фертигацією, доцільніше обрати водорозчинні однокомпонентні чи комплексні добрива).
Правильний підбір компонентів субстрату дозволяє швидко зупинити вегетативний ріст та підготувати рослини до зими (фото – © ТОВ Фрутек)
Кількість субстрату на гектар залежить від початкових природних властивостей грунту. Так, якщо грунт на ділянці має рН < 6.0 та відносно легкий механічний склад (напр. супіщаний чи легкий суглинок), на 1 га цілком достатньо внести 300-350 м3 (тобто, при схемі посадки 3,00 х 1,00 це складатиме 1000 л на 10 м.пог. або близько 100 л на одну рослину). На менш придатних грунтах (напр. з підвищеним рН чи більш важким механічним складом) кількість субстрату має бути принаймі на третину (а, інколи, і вдвічі) більшою.
Кількість субстрату, який вноситься при підготовці ділянки до посадки, має бути достатньою для перших 4-5 років існування плантації для формування продуктивних рослин та вихід на повну урожайність в межах 10-15 т/га.
У подальшому субстрат необхідно поновлювати, додаючи щоразу 3-5 см свіжого матеріалу. Для поновлення субстрату можна використовувати тирсу, кору, щепу, лісову підстилку, подрібнені стебла кукурудзи чи солому зернових культур (остання досить швидко розкладається, тому її потрібно вносити кожного року і у більшій кількості).
Босий О.В., © 2019
